Кожен мольфар має свою тотемну тварину — духа із потойбічного світу, що є відображенням його характеру, особистості та внутрішньої сили. Тотем — незамінний помічник мольфара. Утім, познайомитись із ним юні учні можуть лише в ході плідного навчання. Тотемом може будь-яка тварина від їжака до вівці (утім, бажано, щоб це були тварини, притаманні фауні України або хоча б близькі до цього; тобто, ніяких верблюдів, левів, жираф тощо).
Найпоширеніші стихії у мольфарів: вода, земля, вітер, блискавиця. Стихія — це те, що піддається керуванню мольфара. Так, ті, чия стихія вода, можуть заклинати ріки та водойми; ті, у кого земля — рослини; вітер — створювати урагани; блискавиця — можуть призвати грозу. До того ж, магія мольфарів, наприклад, води знаходиться на піці своєї сили біля водойм, вітру — на вільному просторі, землі — біля землі тощо.
Ініціація — ритуал посвяти учнів-першокурсників у мольфари, що проводиться перш ніж вони почнуть навчання. Таємничий ритуал, у ході якого усі учасники ініціації мають зібратися у трикутнику із каміння та хмизу; на їхніх чолах та щоках малюють рунічні символи кров'ю, після чого вони мають відпити із келиху теплого трав'яного молока та поринути у транс, потрапити у світ духів. Там духи схвалюють їх, а їхні білі сорочки отримують свій індивідуальний візерунок — відображення душі мольфара. Весь процес супроводжується виконанням ритуальної мелодії іншими мольфарами.
Ось вирізки із книги "Мольфаріум. Обрані пророцтвом", що описують ініціацію:
"Групка із трьох дітей стояла спинами одне до одного у трикутнику, викладеному із каміння та хмизу, оточена безліччю магів та чарівників, у яких на шиях так само були кулони з чорним агатом, які були так само вдягнені в сорочки — але не абсолютно білі, а розписані, і у кожного був власний набір візерунків."
"Руки пані Ірми, трохи прохолодні, опустилися в одну із посудин, оздоблених срібними зміями, а коли піднялися — були зафарбовані у темно-червоний. Цією густою червоною рідиною вона почала малювати по черзі кожному із трьох учасників дійства на лобах, щоках та підборідді ламані лінії та кола. Ксюша відчула легке печіння — рідина була ще теплою, і пахла кров’ю. Потім їм подали іншу чашу — і сказали зробити ковток із неї. Це було… молоко. Прохолодне, свіже і… у нього був присмак якихось трав. Солодко.
Поки вони пили, хмиз навколо них підпалили, і він почав потріскувати та куритися білим димом. Так багато запахів, що дівчина навіть не могла зрозуміти, подобається їй, чи ні. Дурно. Мозок туманиться, перед очима все пливе."
"— Їхні сорочки більше не білі! Духи прийняли їх! Тепер вони мольфари! Які гарні візерунки! Вони правда мають сильну кро-, — окремі фрази зливалися в єдиний потік чогось незрозумілого, знову закрутилася голова, а перед очима затанцювали зірочки.
Темрява."